На Atlanticcounsil вийшло цікаве дослідження щодо бурхливого розвитку цифрової валюти центральних банків у світі. Зважаючи на повідомлення що нещодавно на росіі теж було прийнято відповідний закон, почне діяти з початку наступного року, можна зробити дуже нелінійні висновки.
Світові тенденції
130 країн, на які припадає 98% світового ВВП, розглядають можливість створення CBDC. У травні 2020 року лише 35 країн розглядали можливість створення CBDC. На просунутій стадії дослідження (розробка, пілотний проект або запуск) перебувають 64 країни, що є новим максимумом.
19 країн G20 зараз перебувають на просунутій стадії розробки CBDC. З них 9 країн вже здійснюють пілотні проекти. Майже кожна країна G20 досягла значного прогресу та інвестувала нові ресурси в ці проекти за останні шість місяців.
11 країн повністю запустили цифрову валюту. Пілотний проект Китаю, який наразі охоплює 260 мільйонів людей, тестується у понад 200 сценаріях, деякі з яких включають громадський транспорт, стимулюючі платежі та електронну комерцію.
Європейський центральний банк готується розпочати свій пілотний проект з впровадження цифрового євро. Понад 20 інших країн зроблять кроки до пілотування своїх CBDC у 2023 році. Австралія, Таїланд і Росія мають намір продовжити пілотне тестування. Індія та Бразилія планують запустити їх у 2024 році.
У США прогрес у впровадженні роздрібних CBDC призупинився. Однак інші банки G7, включаючи Банк Англії та Банк Японії, розробляють прототипи CBDC і консультують державний і приватний сектори з питань конфіденційності та фінансової стабільності.
США, однак, просуваються вперед у створенні оптового (міжбанківського) CBDC. Після вторгнення Росії в Україну та запровадження санкцій “Великої сімки” розвиток оптових CBDC подвоївся. Наразі існує 12 транскордонних оптових проектів CBDC.
В Україні відповідний закон був прийнятий ще у 2021 році.
Зверніть увагу що саме війна та санкції стали тригером подвоєння ринку оптових CBDC.
Питання національної безпеки
Існує кілька викликів, і кожен з них потребує ретельного розгляду перед тим, як країна запускає CBDC.
Зважаючи на те, що CDBC є в першу чергу фіатною валютою, оскільки емітентом є Центральний банк країни, просто в цифровий формі, треба оцінювати ризик впливу на фінансову стабільність у випадку високого попиту саме на CBDC, та зміни виду заощаджень громадян із звичайної валюти на цифрову. Такий сценарій безумовно вплине на процентні ставки та спроможність кредитування банків. Це особливо актуально для країн з нестабільними фінансовими системами.
Дослідницька база впливу запровадження CDBC на соціальне середовище суспільства вивчена недостатньо. Особливо цікавий з точки зору соціальної інженерії досвід проекту в Китаї, але публічних даних про це наразі немає.
Треба розглянути ризики кібербезпеки, оскільки CBDC вразливі до кібератак і повинні бути стійкими до них.
Але, найголовнішими є ризики в процесі використання. Кожна країна має знайти свій Use Case. CBDC потребують складної нормативно-правової бази, включаючи стандарти конфіденційності, захисту прав споживачів та боротьби з відмиванням грошей, які необхідно посилити перед впровадженням цієї технології. Запровадження CDCS без конкретного оптового або роздрібного Use Case не має жодного сенсу.
Моїм улюбленим прикладом Use Case є приклад однієї із країн Карибського регіону – яка складається із кілька сотень островів; уявіть економічний ефект запровадження CBDC – просто від відсутності необхідності інкасації між островами.
З іншого боку впровадження транскордонних платіжних систем треба розглядати в ракурсі сучасних воєнних реалій. Як згадувалось на початку, навіть на росіі було прийнято відповідний закон.
Такі системи можуть знижувати здатність контролювати дотримання санкцій через обмеження можливості відстеження транскордонних фінансових потоків в традиційних валютах.
Тому питання контролю застосування CBDC в світі та особливо в Україні в стані війни має знаходиться на цьому перетині майбутнього грошей і національної безпеки.
Джерело: Цензор.НЕТ