Через більш ніж 500 днів повномасштабного вторгнення економіка нашої країни, за оцінками експертів, починає поступово відновлюватися. У 2023 році Національний Банк України очікує зростання реального ВВП на 2%. Темпи зниження інфляції перевищують очікування: у червні рівень споживчої інфляції склав 12,8%. Разом з тим міжнародні резерви України на початок липня сягнули рекордних показників 38 999,5 млн дол.
У теорії такі обставини – стабілізація макроситуації, поліпшення інфляційних очікувань та збільшення золотовалютних резервів – могли б розцінюватися як сигнал до перегляду дохідності за банківськими вкладами та ОВДП.
Міністерство фінансів, яке, попри очевидну економічну доцільність не надто охоче від самого початку йшло на підвищення ставок за внутрішніми борговими цінними паперами, уже взяло курс на зниження дохідності ОВДП. У липні аналітики ICU констатували, що Мінфін продовжив тенденцію зниження відсоткових ставок за ОВДП, яка розпочалася у червні і має усі шанси продовжитися і надалі.
Прихильники перегляду ставок за ОВДП часто як аргумент «за» їхнєзниження наводять 2019 рік. Коли високий рівень дохідності на тлі оптимізму інвесторів, валютної лібералізації і плаваючого курсу, призвели до того, що ОВДП стали насамперед цікавим інструментом для нерезидентів. Тоді докраїни заходив спекулятивний капітал з метою купівлі ОВДП з дохідністю на рівні 18% і виведення отриманого доходу закордон. На тлі ревальвації гривні – це були надприбутки.
Регулятор, ставши на шлях таргетування інфляції та плаваючого валютного курсу, не міг зафіксувати курс, адже це взаємовиключні поняття. Тоді неквапливість Мінфіну у питанні зниження дохідності обернулася для нього підвищеними ризиками. Ризики від швидшого зниження дохідності були б однозначно меншими.
Можливо, через запізнення у 2019-му Мінфін так поспішає зараз. Але нинішня ситуація абсолютно неспівставна з 2019 роком. І причина не тільки у тому, що півтора року триває повномасштабна війна.
Зараз, попри усю зовнішню схожість – високу дохідність за ОВДП та падаючу інфляцію – «вихідні дані» інші: ми маємо фіксований курс та жорсткі валютні обмеження. Нерезиденти вже не вишиковуються у черги за нашими ОВДП. Натомість збільшується внутрішній попит на боргові цінні папери, що вже є свого роду здобутком.
Чому?
Тому що війна – непередбачувана.
Тому що внутрішній інвестор як вкладені в ОВДП кошти, так і купонний дохід за ними залишає в Україні, і вони працюють на нашу економіку.
Тому що в наших умовах збільшення доходної частини державного бюджету і обсягів зовнішньої допомоги – це непросто і потребує значного часу.
Тому зараз Мінфіну як ніколи потрібно думати на кілька кроків наперед. Не ставити воза поперед коня і не знижувати дохідність, орієнтуючись на рівень споживчої інфляції. Перш за все, потрібно забезпечити стійкий внутрішній попит на ОВДП відповідним рівнем дохідності. Адже якщо внутрішній інвестор втратить інтерес до державних боргових цінних паперів, то для того, аби за потреби відродити цей попит, доведеться витратити багато часу. А час зараз – вирішальний фактор.
Єдиним джерелом покриття витратної частини бюджету, ризики зростання якої через війну є значними, за умови відсутності стійкого внутрішнього попиту на ОВДП, залишиться емісія. А вона не тільки не вирішує, а навіть поглиблює бюджетні проблеми, бо видатки у підсумку зростають. Макроекономічну стабільність легко втратити, але потім довго відновлювати. Навіщо знову заходити на цикл «девальвація – високі ставки – жорсткі обмеження на валюту», коли цього можна уникнути виваженою економічною політикою.
Джерело: Цензор.НЕТ