Ставки, які встановлює НБУ, є орієнтиром банківському ринку щодо їхньої тактики та стратегії у депозитній політиці – через працюючий/недостатньо працюючий механізм монетарної трансмісії. Різні ставки за 3-місячними депозитними сертифікатами та ставками сертифікатів овернайт фактично свідчать про складний дуальний вибір, перед яким опинився регулятор: зберегти послідовність в управлінні очікуваннями щодо інфляції та облікової ставки з одного боку, з іншого – все ж таки примусити механізм монетарної трансмісії працювати навіть під час війни. Сподіваюся , що такий компроміс є виправданим з точки зору послідовності політики НБУ та спрацює на підтримку боргової стійкості уряду.
Тема вартості гривневого ресурсу знову виходить на перший план. Вже очевидно, що це не та проблема, яку можна вирішити одним махом раз і назавжди, нею потрібно займатися щодня. Адже питання вартості гривневого ресурсу є основою грошово-кредитної політики, цінової та валютної стабільності, ну і звичайно – фінансування дефіциту бюджету країни.
Крок 1: підвищення облікової ставки – як орієнтир для банків
Якийсь час нашому фінансовому ринку вистачало рішення Національного банку щодо посилення вимог щодо обов’язкових резервів: регулятор істотно підвищив нормативи, але дозволив банкам формувати до 50% за рахунок облігацій внутрішньої держпозики (ОВДП), що входять до бенчмарку Нацбанку. З одного боку, НБУ підштовхував банки до вирівнювання дисбалансів у пасивах і до збільшення частки строкових вкладів, що небезпечно просіла — з 41% на початку лютого 2022 року до 33,4% у січні 2023-го. Від банків чекали на ринкові заходи, тобто підвищення ставок за депозитами. Після зростання облікової ставки (з 10% до 25% у червні-2022) банки чудово розуміли орієнтири, але, на жаль, не всі до них прагнули. Особливо держструктури, які формують свою ресурсну базу здебільшого за рахунок бюджетних виплат населенню.
Але був й інший бік — той, навколо якого вистачало суперечок та протилежних думок. Я маю на увазі покриття дефіциту держбюджету за рахунок регулярних розміщень урядом нових випусків ОВДП. 2022 року банки не дуже охоче купували нові випуски держоблігацій, і за них це доводилося робити НБУ. Спочатку було зрозуміло, що захід вимушений і обмежуватиметься обумовленим обсягом 400 млрд грн. Національний банк неодноразово закликав Міністерство фінансів привести дохідність ОВДП до ринкових значень, що збалансувало б ситуацію. Але уряд відмовлявся вникати в емісійні ризики для економіки.
Крок 2: держоблігації – до 50% обов’язкових резервів
На початку 2023-го Мінфін отримав поступку — дозвіл НБУ для банків враховувати в обов’язкові резерви держоблігації. Цей крок регулятора серйозно допомагав уряду, але не вирішував усіх його боргових проблем назавжди.
Саме завдяки цьому рішенню на початку цього року Кабміну вдавалося без великих зусиль розміщувати свої боргові папери. Те, з чим були проблеми 2022-го. ОВДП із бенчмарку Нацбанку розкуповувалися, «як гарячі пиріжки». Іноді навіть виникав справжній ажіотаж, під час якого попит на дані держоблігації перевищував пропозицію (ліміт Мінфіну) у 6 разів. Це давало змогу уряду не підвищувати, а навіть знижувати прибутковість за своїми паперами. Найбільш показовим тут можна вважати приклад бенчмарку ОВДП з погашенням у грудні 2024-го, де під час трьох розміщень ставка просіла з 19,59% до 18,51% річних.
Банки вже не можна було звинуватити в ігноруванні аукціонів Міністерства фінансів. І при цьому вони скоротили вкладення в депозитні сертифікати НБУ майже на 30%, якщо порівняти 477,5 млрд. грн. на 2 січня з 336,2 млрд. грн. на 20 березня 2023 року. Далося взнаки все: і посилення вимог щодо резервів, і більш активні купівлі держоблігацій.
Крок 3: ринкова дохідність ОВДП
Але спочатку було зрозуміло, що попит на бенчмарки НБУ не нескінченний і обмежений 50% обов’язкових резервів. Це близько 100-110 млрд. грн. Метою регулятора у такій ситуації є скорочення цих резервів. Банківська система має покращувати структуру ресурсної бази — підвищувати частку гривневих коштів на термінових рахунках, скорочуючи обсяг коштів до вимоги. А далі все за класикою: чим більше коштів генерується на гривневих депозитах і до них застосовується нульова (пільгова) резервна ставка, тим менші резерви. Якість пасивів має планомірно покращуватися, звичайно ж, без перекручування з боку банків.
За логікою, це мали розуміти і в уряді. А отже, мали працювати над вибудовуванням адекватної процентної політики щодо нових випусків ОВДП. Причому це мав бути план «А». Ну і, звісно, відповідальним особам бажано було б мати ще як мінімум план «В».
Це стане в нагоді найближчим часом, адже багато банків вже скорочують свою активність на аукціонах Мінфіну. Думаю, уряду знову треба подумати про вирівнювання своїх ставок до ринкових рівнів.
Крок 4: ставки за депозитами
Щодо ставок за депозитами, вони помітно зросли з початку 2023 року, і, наприклад, індекс UIRD-12 до 20 березня виявився на максимумі — 14,09% річних. До речі, не без зусиль держбанків, які підвищували дохідність за середньостроковими та довгостроковими депозитами фізосіб. Максимальні ставки за 12-місячними вкладами населення у середніх та невеликих банках досягають уже 18% річних. Тяжко і після складного розгойдування, минулорічна зміна грошово-кредитної політики НБУ почала давати свої плоди. Ті плоди, які дозволять не лише стабілізувати інфляцію, а й гратимуть на суттєве скорочення цінового індексу.
Важливу роль відіграє запуск регулятором у квітні його 3-місячних депозитних сертифікатів.
25% річних – цікава прибутковість, особливо на тлі зниження інфляції. Думаю, вона отримає широкий відгук на фінансовому ринку, особливо в контексті стриманої кредитної політики багатьох фінустанов та формування надлишкової ліквідності у нашій банківській системі. Завдяки стабільному попиту на 3-місячні депсертифікати Національний банк зможе ще ефективніше пов’язувати надлишкову ліквідність та боротися зі зростанням цін.
Це ключова функція НБУ – боротьба за цінову стабільність, яка ляже в основу відновлення економіки України у непростий воєнний час. Що зараз особливо важливо, що наближатиме нашу перемогу.
Хочеться вірити, що важливість цього розуміють і в уряді, тому скоригують свою відсоткову політику щодо ОВДП і почнуть докладати зусиль до розвитку вторинного ринку своїх паперів. Це точно допоможе з виконанням завдання щодо досягнення 100% роловера з держоблігацій у 2023 році, яке неодноразово декларували у Кабміні.
Джерело: Цензор.НЕТ